Даунхільний парк.

От маєш ти ендуро мотоцикл, чи квадроцикл, чи про велосипед для даунхілу і треба десь на тому їздити. В Україні проблем нема, бо хоч формально кататися не можна у багатьох місця в Карпатах, але реально їздить хто де хоче чим шкодить природі. В Штатах є спеціальні парки для транспорту, який не прихначений для доріг загального користування — OHV, Off-Highway Vehicles. Теоретично можна спробувати гоцати і по національних парках, але тільки до першої зустрічі з рейнджерами.

На одмн OHV парк я пішов пішки чисто із-за цікавості. Парк розташований на схолі і має два в’їзди: одни згори, інший — знизу. Я почав екскурсію згори.

Не всім видам транспорту всюди можна їхати, а от стріляти в знаки можна всім.

Маршрути навіть мають назви.

Кількість знаків просто зашкалює.

Тут пише, що над парком трудилися військові.

Всі об’їжджають калюжу.

Частина території закрита для відновлення флори.

Можна відпочити і перекусити.

Overview.

Спуск.

Серпантичик.

Внизу можна і в річці покупатися.

Щоб ніхто не подумав підніматися проти шерсті.

Внизу є кілька мотокросових трас, туалети, смітники, столики з лавками.

Звичайно, що все це не безоплатно.

Даунхілери завантажуються в пікапи, їдуть на верхнього входу, вивантажуються і летять вниз, а водій з пікапом їде в нижньо точку по дорозі. Потім процес повторюється.

Ручні метелики.

Про всяк випадок ми вас попередили.

Ось чому не можна годувати диких тварин.

Назад до машини піднімався в лоб гори.

Машина вкрилась товстим шаром кедрового пилку, тому її довелось мити і познайомить з мексиканцями-гандонами.