Знімаємо кіно.

Я втягнув себе у світ кіно!

Сам не очікував, що це так пафосно звучить, хоча правда така: я на волонтерських умовах беру участь у створенні короткометражки, сценарій якої займає аж 4 аркуші А4 і там всього буде двоє акторів. Фільм без бюджету, тобто ніхто нікому не платить і всі працюють заради слави, досвіду, фану і т.д. Але головне не розмір, а процес, тому я дуже радий що приймаю в такому участь.

Святкування дня народження.

На день народження я зробив собі дуже класний подарунок -- сходження на вершину Pyramid Peak висотою 3043 метри. Почалося все з того, що я спав довго, а потім виїхав не на той хайвей -- на 80-й замість 50-о. Ну буває, помилка коштувала всього лише додаткових півгодини.

Долетів до старту марштуту дуже швидко, перевдягнувся, взув черевики і покарабкався вгору. Перша третина підйому крута і скучна, але потім стає цікавіше.

Озеро Тахо - Lake Tahoe.

Після катання в Кірквуді ми з братом поїхали до великої калюжі - озера Тахо, яке знаходиться на межі Каліфорнії та Невади, на висоті 1900 метрів та має площу поверхні якихось 496 квадратних кілометрів. Можете глянути на гуглокарті на ту калюжу.

Їхати якихось 100 миль на схід по 50-у або 80-му хайвею. Ми вибрали другий, бо першим їздили в Кірквуд.

Сан Франциско - Хейт-Ешбері.

Після прохолодної і туманної естетики ми із Саньком поїхали в тепле хіпарське місце - ріг вулиць Хейт та Ешбері (Haight-Ashbury).

Чому в американських містах нема вантажівок.

Кілька днів тому я написав про недоліки американських перехресть і що в америці майже нема кілець, які б вирішили значну частину цих проблем. Допис викликав жваву дискусію на фейсбуці, зокрема, одним з аргументів проти кільцевих перехресть було те, що вони незручні для вантажівок. Мова йде про тягачі або ж як їх називають в америці - вісімнядцятиколiсники (18-wheelers).

Аргумент для мене зовсім непереконливий, бо за два місяці перебування в Розвілі я не бачив жодної вантажівки на дорогах міста, і найдовший транспорт, який тут зустрічається - шкільний автобус. Тому стало цікаво, як ведеться постачання великих супермаркетів і коли та кудою таки їздять вантажівки.

Перша очевидна річ це те, що рух вантажівок на багатьох вулицях заборонений.

Катання в Кірквуді.

Де є високі гори, там, зазвичай, є сніг. А де сніг - там лижі, борди і п'яні туристи. Так сталося, що в Каліфорнії є багато гір, які сягають 4 тис. метрів, а ще так сталося, що я живу недалеко від тих гір.

Одного весняного вікенду до мене приїхав Роман, типу брат, і ми вирішили випробувати американський гірськолижний курорт. Ціль була не стільки наїстися, скільки скуштувати, тому спали довго і виїхали з дому десь біля дев'ятої ранку.

Керування світлофорами.

Організація дорожнього руху - це ціла наука, правда чомусь у Львівській політехніці технології транспорту вивчають одні дебіли. Думаю, що це якось впливає на той піздєц, який твориться на львівських дорогах (я не про якість покриття, звичайно).

Так от коли кожен менеджер середньої ланки може взяти форд фокус в кредит, то він, зазвичай, бере його і кількість машин на дорогах стрімко зростає. Але ж трамвай то не резиновий. Коли доберуся до України, то буду писати про неї, а покищо поділюсь фактами про те, наскільки резиновий трамвай в америці.

Автомобіль в штатах вже давно не є символом свободи, а швидше навпаки - ти є його заручником. Якщо в густонаселених містах, наприклад Сан Франциско, ще є щось подібне на громадський транспорт, то в містечках типу Розвіля є три автобуси і чотири маршрути, тому без машини просто нікуди. Відповідно пропускна здатність доріг має бути великою, щоб кожна срака могла вирішити свої справи, катаючись на машині. Тому проспекти з трьома вулицями - звичайна річ.

Зробити широку дорогу - не проблема, і такі дороги будуть перетинатися, утворюючи перехрестя, які в америці великі і дебільні. В країнах, де люди не настільки стурбовані розміром своїх геніталій, стараються робити якомого більше кільцевих перехресть, бо вони не блокують рух. В америці ж зазвичай присутня класика жанру: перетин доріг зі світлофорами.