Катання в Кірквуді.

Де є високі гори, там, зазвичай, є сніг. А де сніг - там лижі, борди і п'яні туристи. Так сталося, що в Каліфорнії є багато гір, які сягають 4 тис. метрів, а ще так сталося, що я живу недалеко від тих гір.

Одного весняного вікенду до мене приїхав Роман, типу брат, і ми вирішили випробувати американський гірськолижний курорт. Ціль була не стільки наїстися, скільки скуштувати, тому спали довго і виїхали з дому десь біля дев'ятої ранку.

Ми вибрали один із курортів в районі озера Тахо - Kirkwood, до якого приблизно 150 км, що суттєво ближне, ніж зі Львова до буковеля.

Американці використовують якийсь надприродній асфальт для своїх доріг: він зовсім не злазить разом зі снігом.

На горизонті озеро Тахо.

Снігу покищо мало.

Швидше за все, технлогія американського асфальту була привезена з місяця.

Вже сама мальовничість дороги приносить неабияке задоволення, і навіть якщо б виявилося, що курорт не працює, то я б всеодно залишився задоволеним.

За якихось дві години ми вже були в Кірквуді, який є типовим американським гіськолижним курортом. Тут є великий паркінг.

Приїжджаєш, переодягаєшся і тусуєш 10 хв пішки в лижних черевиках до витягів - це про буковель, а тут все набагато простіше: від паркінгу до витягів курсує шатл. І стає пофігу, де паркуватися, бо пішки ходити не треба.

Один день катання в америці коштує в середньому 90 доларів, ми ж каталися півдня за 61, що порівняно з Україною є дуже дорого. Якщо плануєш кататися часто, то варто купити сезонний безлімітний абонемент за 600-1000 доларів - це вже дешевше, ніж буковель.

Взяли напрокат лижі-борди, заїбошили лук і поїхали кататись.

А надворі жара і сонце.

Витяги як витяги.

Є сноупарк.

Температура була плюсовою, сніг був мокрим, але сипким, скользяк (хтось знає український відповідник цього слова?) в прокаті дуже правильно обробили, тому дошка розганялась як дурна.

А потім ми видерлися на стіну - The Wall.

Назва така тому, що там дуже круто і зазвичай бетонно, а не сніжно.

То був важкий нецікавий спуск, більше туди не лізли.

Йоу! Маску я з собою не взяв і був змушений купити окуляри, бо без захисту від сонця кататися нереально.

Роман.

На фоні -  бугельний витяг, який працює як захист від дурака: там крутий схил, і щоб не пхалися всякі пенсіонери і жирдяї, поставили бугель, а не крісла.

Карта схилів та інша інфформація.

Можна тупікнути і з'їсти снікерс.

А потім знову вгору-вниз-вгору-вниз і так далі.

Південний схил вже облазить.

Правда круті в мене фіолетові штани?

 Накатались, намучились і поїхали додому.

Всьо.