Сан Франциско: Тихий океан, Острів скарбів та інші няшності.

Якось в мою американську резиденцію приїхали гості з рідної Україні — два Романа, один з яких був мій брат. Він вже якось навідував мене і ми катались в Кірквуді на лижах і бордах, а також об’їхали озеро Тахо вздовж берега.

Другий Роман виявився трохи диким, бо ще не бачив Сан Франциско, тому ми поїхали саме туди, і перша зупинка була на Острові скарбів (Treasure Island), який лежить між Оклендом і самим Сан Франциско.

Без людей куди кращий краєвид.

Або навіть так.

Носій демократії.

Америка постійно нагадує про себе.

Закинутий причал тішить хіба фотографів-любителів лінійної перспективи.

Єдине, що варте уваги на Острові скарбів — це мадам з дроту, яка була інсталяцією на фестивалі Burning Man, який проходить кожного року в Неваді.

Українська дич хотіла дотягнутися до цицьок, але мусіли задовольнитися стопою.

А цицьки таки хороші.

Робити там нічого.

Подорозі до океану заскочили на Золоті ворота. З часів поперднього візиту змінився тільки туман — його не стало.

Громадський туалет.

Це тільки я вважаю рагулізмом фотографування айпедом?

От чому навколо стільки людей із завищеними очікуваннями.

Внизу куди цікавіше.

Можна порухати краба.

Про мене, зі сторони океану міст красивіший.

Потусили і можна їхати на узбежжя в районі Будинку над урвищем (Cliff House.)

Цю фотографію я додав виключно для демонстрації динамічного діапазону фотоапарата.

Дзен.

Затишок.

Тут жити прикольно, але дорого.

Щирі українці.

Вода холодна, як завжди, але це не заважає сьорфити.

Можна просто собачку вигулювати.

Також дзен.

Зараз відплив, тому до лазнь Сутро можна добратись берегом.

Біля лазнь, точніше їхніх залишків, завжди тусуються туристи.

Кислота.

Вид зверху.

Через 200 років і в нас будуть заливати так бетон.

Знайдіть мужика, який сцяє.

Ідилія.

Чайка-попрошайка з куском хліба...

...бо знайшовся щедрий хлопчик.

Думаю, що після останніх подій попередження російською затруть.

Далі буде.