Про екватор та американські кінотеатри.

Сьогодні екватор мого перебування в штатах: 3 місяці вже пройшо і ще стільки ж залишилося. Цю надзвичайно важливу дату я вирішив відсвяткувати в... кінотеатрі.

В американських кінотеатрах місця не пронумеровані, на квитках нема місць і сідає хто де хоче. Іншими словати, хто перший встав -- того й тапки. Мене ця фігня дуже роздратувала і в знак протесту я жодного разу в штатах не був в кіно. Сьогодні я мав йти в гори, але вилазка накрилася, бо мене запросили на онлайн весілля, тому появилося купа часу, який треба було кудись подіти. Тепмература повітря вдень піднялася майже до 40-а градусів, тому тривале перебування не в зоні дії кондиціонерів загрожувало тепловим ударом.

І тут я згадав про свій інфантильний протест, який завдав дуже великих збитків американській кіноіндустрії. Соромно зізнаватися, але в мені таки прокинулись совість та співчуття, тому я вирішив віддати незначні для мене, але такі важливі для загниваючого кінотеатру, 8 доларів. На квитку, звичайно, не було місця, але, зціпивши зуби, пішов в один із 14-ти залів. Цікава річ, що квитки перевіряють один раз на вході в коридор, який веде до всіх залів, а далі всім пофіг на який сеанс ти підеш. Теоретично можна вийти з одного фільму і зайти в інший, а після закінчення того -- в ще один і т. д. купивши всього один квиток, але не знаю чим це може закінчитися.

Я прийшов десь на 15 хвилин до початку сенсу, щоб забити хороше місце, і, на моє здивування, в залі сиділо аж 15 чоловік, причому вони розсілися так, що всі козирні місця були вільними. (Мабуть, крім мене ще багато американців також протестують.) І всі 15 хвилин крутили... рекламу! Ти платиш за квиток і за це мусиш дивитися дебільну американську рекламу! Склалося враження, що я сиджу вдому і дивлюся телебачення, просто екран більший і ще якісь незнайомі люди чавкають попкорном. Якось пройшли ті 15 хвилин, я ментально приготувався до початку фільму і... почалися трейлери, які йшли аж 20 хвилин... щоб-їм-повилазило. Негативні моменти на цьому закінчуються і тепер про хороше.

Перед початком фільму прямим текстом кажуть, що той, хто буде під час сеансу говорити по телефону або набирати есемески, -- рагуль і якщо настукати персоналу, то його (рагуля) виженуть із залу. І дійсно весь фільм було тихо та спокійно і тільки попкорн нагадував, що я не вдома.

Якщо б так вийшло, що ви прийшли компанією, але місць, щоб всі разом сіли, нема, то вам без питань повернуть гроші, або переб'ють квитки на інший час -- цим нівелюється відсутність нумерації місць.

Дивився я "Now You See Me", який буде навиватися в Україні "Ілюзія обману", -- фільм класний, рекомендую. Після сеансу вийшов надвір, відчув як в тіні повітря обпікає лице, купив квиток на Стар Трек, який починався за мінус 2 хвилини, і ще дві годи з половиною сидів в холодку. Віконечка кас виходять назовні і черги за квитками -- там же, тому всередині ніколи нема натовпу.

Стар Трек був в 3D, яке в шатах називається RealD 3D -- технологія аналогічна до IMAX 3D Digital. Аймакс -- канадська кантора і всі аймакс сертифіковані кінотеатри платять їй данину. Якось то зовсім не патріотично, щоб американців доїла канадська фірма, тому американська фірма розробила аналогічну технологію (основна різниця в типі поляризації). Аймакси також є, але зазвичай у великих містах і їх порівняно небагато.

Вперше я подивився в кінотеатрі два фільми підряд, причому один з них бул плоский, а інший -- трьохвимірний., і це дало змогу порівняти дві технології. Так от, 3D -- панти, які відволікають від фільму. Замість того, щоб зосередитися на сюжеті, мозок мусить опрацьовувати купу зайвої інформації, метою якої є обман, що типу картинка така ж об'ємна, як в реальному житті. Але мозок чує підвох і відчуття цього  підвоху не покидають до кінця фільму. Поки не придумають чогось революційно нового, я буду віддавати перевагу плоскій картинці -- дешевше і приємніше.

Отак так я відсвяткував екватор і зав'язав із протестом.