Водоспад Йосеміті.

Це друга частина фоторозповіді про Національний парк Йосеміті, якщо ж ви ще не читали першу, то вам спочатку сюди.

Водоспад Йосеміті -- це каскадний водоспад загальною висотою 739 метри, що робить його найвищим у Півніній Америці. Перша сходинка має висоту 436 метрів.

Йосеміті. Основні деталі.

Треба бути дуже "обдарованим", щоб, будучи в Каліфорнії, хоча б раз не відвідати Національний парк Йосеміті. Технічні дані, географія та історія дуже добре описані у вікіпедії, але там мало фотографій, тому я в мене буде все навпаки.

Від мене до парку майже 190 миль (~300 км), причому половина шляху -- гірські дороги, тому добирання займає десь 3.5 год. Я їхав на два дні з однією ночівлею і в перший день була вилазка на Водоспад Йосеміті, але про неї буде в наступному дописі.

Виїхав десь о 5-й ранку і щоб не гаяти час зупинявся тільки раз, щоб поснідати. Випадково натрапив на відбудоване містечко, де жили гірники, що добували мідь. Там був навіть халявний вай-фай.

Саусаліто

По ту сторону протоки Голден Гейт Брідж є така собі Італія.

Дешевий паркінг та стрижка в Сан Франциско.

В Сан Франциско машина стає обузою і більшість часу йде на пошуки парковки, ніж на відвідування міста, звичайно, що парковка платна. Найкращим варіантом є залишити залізного коня в одному із публічних гаражів на цілий день, а самому ходити пішки та користуватися громадським транспортом. Тільки проблема в тому, що це дорого, але є один чіт.

Є такий собі Golden Gate Garage у Financial District, який в суботу та неділю коштує всього 3 долари за день, але для цього треба щось купити, або скористатися якоюсь послугою в Чайнатауні. Є десь біля 500 точок, які можуть поставити тобі штампик на паркувальному талоні і тоді ціна падає аж до трьох доларів. Тут деталі - http://www.chinatownparkandride.com/

Я вирішив постригтися, бо волосся вже так нормально відросло. Попередній раз стригся в Розвілі в татуйованого криворукого англомовного мексиканця (так, я добре розуміюся на збоченнях), який зробив взагалі якусь фігню на голові і то коштувало 15 доларів. Враження залишились приблизно такі ж, як і після миття машини.

В китайській перукарні був срач і купа китайців, які по-англійськи можуть сказати хіба окей, тому спілкувалися мовою жестів. От я, жестикулючи, пояснив молодій доволі симпатичній китаянці що хочу, і вона так і зробила! Причому вона дуже вправно поводилися з ножицями та тримером і це все коштувало аж 7 доларів. Через місяць точно поїду в чайнатаун знову стригтися.

Якщо ви не вкурсі, то чайнатаун виглядає приблизно як привокзальний базар у Львові. Зараз тільки фотка для затравки, а колись буде детальний допис з купою картинок.

Так що за сумарно за 10 доларів мене прикольно постригли і машина стояла цілий день в гаражі.

Тюрма на колесах.

Наступне, після великої кіклькості бетону, що в америці впадає в очі -- це велика кількість автомобілів. Автомобіль в кожного повнолітнього американця -- це один із пунктів шаблону "американ дрім", який тепер вилазить боком.

Якщо всі пересуваються на автомобілях, значить треба будувати широкі дороги та величезні паркінги.


Що в свою чергу приводить до того, що міста займають величезну територію, що робить їх непридатними для пересування пішки. У великих густонаселених містах (Нью Йорк, Сан Франциско) ефективно працює громадський транспорт, а от в типовій одноповерховій америці (наприклад, мій рідний Розвіль) з нього толку мало, тому водити машину змушені всі, альтернативи просто нема.

Про екватор та американські кінотеатри.

Сьогодні екватор мого перебування в штатах: 3 місяці вже пройшо і ще стільки ж залишилося. Цю надзвичайно важливу дату я вирішив відсвяткувати в... кінотеатрі.

В американських кінотеатрах місця не пронумеровані, на квитках нема місць і сідає хто де хоче. Іншими словати, хто перший встав -- того й тапки. Мене ця фігня дуже роздратувала і в знак протесту я жодного разу в штатах не був в кіно. Сьогодні я мав йти в гори, але вилазка накрилася, бо мене запросили на онлайн весілля, тому появилося купа часу, який треба було кудись подіти. Тепмература повітря вдень піднялася майже до 40-а градусів, тому тривале перебування не в зоні дії кондиціонерів загрожувало тепловим ударом.

І тут я згадав про свій інфантильний протест, який завдав дуже великих збитків американській кіноіндустрії. Соромно зізнаватися, але в мені таки прокинулись совість та співчуття, тому я вирішив віддати незначні для мене, але такі важливі для загниваючого кінотеатру, 8 доларів. На квитку, звичайно, не було місця, але, зціпивши зуби, пішов в один із 14-ти залів. Цікава річ, що квитки перевіряють один раз на вході в коридор, який веде до всіх залів, а далі всім пофіг на який сеанс ти підеш. Теоретично можна вийти з одного фільму і зайти в інший, а після закінчення того -- в ще один і т. д. купивши всього один квиток, але не знаю чим це може закінчитися.

Я прийшов десь на 15 хвилин до початку сенсу, щоб забити хороше місце, і, на моє здивування, в залі сиділо аж 15 чоловік, причому вони розсілися так, що всі козирні місця були вільними. (Мабуть, крім мене ще багато американців також протестують.) І всі 15 хвилин крутили... рекламу! Ти платиш за квиток і за це мусиш дивитися дебільну американську рекламу! Склалося враження, що я сиджу вдому і дивлюся телебачення, просто екран більший і ще якісь незнайомі люди чавкають попкорном. Якось пройшли ті 15 хвилин, я ментально приготувався до початку фільму і... почалися трейлери, які йшли аж 20 хвилин... щоб-їм-повилазило. Негативні моменти на цьому закінчуються і тепер про хороше.

Перед початком фільму прямим текстом кажуть, що той, хто буде під час сеансу говорити по телефону або набирати есемески, -- рагуль і якщо настукати персоналу, то його (рагуля) виженуть із залу. І дійсно весь фільм було тихо та спокійно і тільки попкорн нагадував, що я не вдома.

Якщо б так вийшло, що ви прийшли компанією, але місць, щоб всі разом сіли, нема, то вам без питань повернуть гроші, або переб'ють квитки на інший час -- цим нівелюється відсутність нумерації місць.

Дивився я "Now You See Me", який буде навиватися в Україні "Ілюзія обману", -- фільм класний, рекомендую. Після сеансу вийшов надвір, відчув як в тіні повітря обпікає лице, купив квиток на Стар Трек, який починався за мінус 2 хвилини, і ще дві годи з половиною сидів в холодку. Віконечка кас виходять назовні і черги за квитками -- там же, тому всередині ніколи нема натовпу.

Стар Трек був в 3D, яке в шатах називається RealD 3D -- технологія аналогічна до IMAX 3D Digital. Аймакс -- канадська кантора і всі аймакс сертифіковані кінотеатри платять їй данину. Якось то зовсім не патріотично, щоб американців доїла канадська фірма, тому американська фірма розробила аналогічну технологію (основна різниця в типі поляризації). Аймакси також є, але зазвичай у великих містах і їх порівняно небагато.

Вперше я подивився в кінотеатрі два фільми підряд, причому один з них бул плоский, а інший -- трьохвимірний., і це дало змогу порівняти дві технології. Так от, 3D -- панти, які відволікають від фільму. Замість того, щоб зосередитися на сюжеті, мозок мусить опрацьовувати купу зайвої інформації, метою якої є обман, що типу картинка така ж об'ємна, як в реальному житті. Але мозок чує підвох і відчуття цього  підвоху не покидають до кінця фільму. Поки не придумають чогось революційно нового, я буду віддавати перевагу плоскій картинці -- дешевше і приємніше.

Отак так я відсвяткував екватор і зав'язав із протестом.