Даунхільний парк.

От маєш ти ендуро мотоцикл, чи квадроцикл, чи про велосипед для даунхілу і треба десь на тому їздити. В Україні проблем нема, бо хоч формально кататися не можна у багатьох місця в Карпатах, але реально їздить хто де хоче чим шкодить природі. В Штатах є спеціальні парки для транспорту, який не прихначений для доріг загального користування — OHV, Off-Highway Vehicles. Теоретично можна спробувати гоцати і по національних парках, але тільки до першої зустрічі з рейнджерами.

На одмн OHV парк я пішов пішки чисто із-за цікавості. Парк розташований на схолі і має два в’їзди: одни згори, інший — знизу. Я почав екскурсію згори.

Сан Франциско: Тихий океан, Острів скарбів та інші няшності.

Якось в мою американську резиденцію приїхали гості з рідної Україні — два Романа, один з яких був мій брат. Він вже якось навідував мене і ми катались в Кірквуді на лижах і бордах, а також об’їхали озеро Тахо вздовж берега.

Другий Роман виявився трохи диким, бо ще не бачив Сан Франциско, тому ми поїхали саме туди, і перша зупинка була на Острові скарбів (Treasure Island), який лежить між Оклендом і самим Сан Франциско.

Ще трохи деталей.

Американці зовсім не цураються дерев’яних опор. Справа внизу -- велодоріжка.

Деталі Розвіля.

З часу попередньої публікації в цьому блозі минула вічність, але в мене ще є тисячі фоторгафій та цікавих історій, якими все ж хочеться поділитися зі своїми читачами. Для розігріву трохи цікавих американських деталей на прикладі Розвіля.

Великі газові лічильники в моєму колишньому будинку. Газ використовувався тільки для нагрівання води, і я за нього окремо не платив. Виходить, що його вартість була включена у орендну плату.

Пустелі Невади.

В Неваді я бував раніше, але делеко від кордону з Каліфорнією не віддалявся. Цього разу вирішив заїхати в глибинку, щоб країну показати і себе подивитись.

Поїхали!

Йосеміті. Водоспади Вернал та Невада.

Перший день закінчився в тентовій хатці, а другий, як би це дивно не звучало, почався там же.

Водоспад Йосеміті.

Це друга частина фоторозповіді про Національний парк Йосеміті, якщо ж ви ще не читали першу, то вам спочатку сюди.

Водоспад Йосеміті -- це каскадний водоспад загальною висотою 739 метри, що робить його найвищим у Півніній Америці. Перша сходинка має висоту 436 метрів.

Йосеміті. Основні деталі.

Треба бути дуже "обдарованим", щоб, будучи в Каліфорнії, хоча б раз не відвідати Національний парк Йосеміті. Технічні дані, географія та історія дуже добре описані у вікіпедії, але там мало фотографій, тому я в мене буде все навпаки.

Від мене до парку майже 190 миль (~300 км), причому половина шляху -- гірські дороги, тому добирання займає десь 3.5 год. Я їхав на два дні з однією ночівлею і в перший день була вилазка на Водоспад Йосеміті, але про неї буде в наступному дописі.

Виїхав десь о 5-й ранку і щоб не гаяти час зупинявся тільки раз, щоб поснідати. Випадково натрапив на відбудоване містечко, де жили гірники, що добували мідь. Там був навіть халявний вай-фай.

Саусаліто

По ту сторону протоки Голден Гейт Брідж є така собі Італія.

Дешевий паркінг та стрижка в Сан Франциско.

В Сан Франциско машина стає обузою і більшість часу йде на пошуки парковки, ніж на відвідування міста, звичайно, що парковка платна. Найкращим варіантом є залишити залізного коня в одному із публічних гаражів на цілий день, а самому ходити пішки та користуватися громадським транспортом. Тільки проблема в тому, що це дорого, але є один чіт.

Є такий собі Golden Gate Garage у Financial District, який в суботу та неділю коштує всього 3 долари за день, але для цього треба щось купити, або скористатися якоюсь послугою в Чайнатауні. Є десь біля 500 точок, які можуть поставити тобі штампик на паркувальному талоні і тоді ціна падає аж до трьох доларів. Тут деталі - http://www.chinatownparkandride.com/

Я вирішив постригтися, бо волосся вже так нормально відросло. Попередній раз стригся в Розвілі в татуйованого криворукого англомовного мексиканця (так, я добре розуміюся на збоченнях), який зробив взагалі якусь фігню на голові і то коштувало 15 доларів. Враження залишились приблизно такі ж, як і після миття машини.

В китайській перукарні був срач і купа китайців, які по-англійськи можуть сказати хіба окей, тому спілкувалися мовою жестів. От я, жестикулючи, пояснив молодій доволі симпатичній китаянці що хочу, і вона так і зробила! Причому вона дуже вправно поводилися з ножицями та тримером і це все коштувало аж 7 доларів. Через місяць точно поїду в чайнатаун знову стригтися.

Якщо ви не вкурсі, то чайнатаун виглядає приблизно як привокзальний базар у Львові. Зараз тільки фотка для затравки, а колись буде детальний допис з купою картинок.

Так що за сумарно за 10 доларів мене прикольно постригли і машина стояла цілий день в гаражі.

Тюрма на колесах.

Наступне, після великої кіклькості бетону, що в америці впадає в очі -- це велика кількість автомобілів. Автомобіль в кожного повнолітнього американця -- це один із пунктів шаблону "американ дрім", який тепер вилазить боком.

Якщо всі пересуваються на автомобілях, значить треба будувати широкі дороги та величезні паркінги.


Що в свою чергу приводить до того, що міста займають величезну територію, що робить їх непридатними для пересування пішки. У великих густонаселених містах (Нью Йорк, Сан Франциско) ефективно працює громадський транспорт, а от в типовій одноповерховій америці (наприклад, мій рідний Розвіль) з нього толку мало, тому водити машину змушені всі, альтернативи просто нема.

Про екватор та американські кінотеатри.

Сьогодні екватор мого перебування в штатах: 3 місяці вже пройшо і ще стільки ж залишилося. Цю надзвичайно важливу дату я вирішив відсвяткувати в... кінотеатрі.

В американських кінотеатрах місця не пронумеровані, на квитках нема місць і сідає хто де хоче. Іншими словати, хто перший встав -- того й тапки. Мене ця фігня дуже роздратувала і в знак протесту я жодного разу в штатах не був в кіно. Сьогодні я мав йти в гори, але вилазка накрилася, бо мене запросили на онлайн весілля, тому появилося купа часу, який треба було кудись подіти. Тепмература повітря вдень піднялася майже до 40-а градусів, тому тривале перебування не в зоні дії кондиціонерів загрожувало тепловим ударом.

І тут я згадав про свій інфантильний протест, який завдав дуже великих збитків американській кіноіндустрії. Соромно зізнаватися, але в мені таки прокинулись совість та співчуття, тому я вирішив віддати незначні для мене, але такі важливі для загниваючого кінотеатру, 8 доларів. На квитку, звичайно, не було місця, але, зціпивши зуби, пішов в один із 14-ти залів. Цікава річ, що квитки перевіряють один раз на вході в коридор, який веде до всіх залів, а далі всім пофіг на який сеанс ти підеш. Теоретично можна вийти з одного фільму і зайти в інший, а після закінчення того -- в ще один і т. д. купивши всього один квиток, але не знаю чим це може закінчитися.

Я прийшов десь на 15 хвилин до початку сенсу, щоб забити хороше місце, і, на моє здивування, в залі сиділо аж 15 чоловік, причому вони розсілися так, що всі козирні місця були вільними. (Мабуть, крім мене ще багато американців також протестують.) І всі 15 хвилин крутили... рекламу! Ти платиш за квиток і за це мусиш дивитися дебільну американську рекламу! Склалося враження, що я сиджу вдому і дивлюся телебачення, просто екран більший і ще якісь незнайомі люди чавкають попкорном. Якось пройшли ті 15 хвилин, я ментально приготувався до початку фільму і... почалися трейлери, які йшли аж 20 хвилин... щоб-їм-повилазило. Негативні моменти на цьому закінчуються і тепер про хороше.

Перед початком фільму прямим текстом кажуть, що той, хто буде під час сеансу говорити по телефону або набирати есемески, -- рагуль і якщо настукати персоналу, то його (рагуля) виженуть із залу. І дійсно весь фільм було тихо та спокійно і тільки попкорн нагадував, що я не вдома.

Якщо б так вийшло, що ви прийшли компанією, але місць, щоб всі разом сіли, нема, то вам без питань повернуть гроші, або переб'ють квитки на інший час -- цим нівелюється відсутність нумерації місць.

Дивився я "Now You See Me", який буде навиватися в Україні "Ілюзія обману", -- фільм класний, рекомендую. Після сеансу вийшов надвір, відчув як в тіні повітря обпікає лице, купив квиток на Стар Трек, який починався за мінус 2 хвилини, і ще дві годи з половиною сидів в холодку. Віконечка кас виходять назовні і черги за квитками -- там же, тому всередині ніколи нема натовпу.

Стар Трек був в 3D, яке в шатах називається RealD 3D -- технологія аналогічна до IMAX 3D Digital. Аймакс -- канадська кантора і всі аймакс сертифіковані кінотеатри платять їй данину. Якось то зовсім не патріотично, щоб американців доїла канадська фірма, тому американська фірма розробила аналогічну технологію (основна різниця в типі поляризації). Аймакси також є, але зазвичай у великих містах і їх порівняно небагато.

Вперше я подивився в кінотеатрі два фільми підряд, причому один з них бул плоский, а інший -- трьохвимірний., і це дало змогу порівняти дві технології. Так от, 3D -- панти, які відволікають від фільму. Замість того, щоб зосередитися на сюжеті, мозок мусить опрацьовувати купу зайвої інформації, метою якої є обман, що типу картинка така ж об'ємна, як в реальному житті. Але мозок чує підвох і відчуття цього  підвоху не покидають до кінця фільму. Поки не придумають чогось революційно нового, я буду віддавати перевагу плоскій картинці -- дешевше і приємніше.

Отак так я відсвяткував екватор і зав'язав із протестом.

Знімаємо кіно.

Я втягнув себе у світ кіно!

Сам не очікував, що це так пафосно звучить, хоча правда така: я на волонтерських умовах беру участь у створенні короткометражки, сценарій якої займає аж 4 аркуші А4 і там всього буде двоє акторів. Фільм без бюджету, тобто ніхто нікому не платить і всі працюють заради слави, досвіду, фану і т.д. Але головне не розмір, а процес, тому я дуже радий що приймаю в такому участь.

Святкування дня народження.

На день народження я зробив собі дуже класний подарунок -- сходження на вершину Pyramid Peak висотою 3043 метри. Почалося все з того, що я спав довго, а потім виїхав не на той хайвей -- на 80-й замість 50-о. Ну буває, помилка коштувала всього лише додаткових півгодини.

Долетів до старту марштуту дуже швидко, перевдягнувся, взув черевики і покарабкався вгору. Перша третина підйому крута і скучна, але потім стає цікавіше.

Озеро Тахо - Lake Tahoe.

Після катання в Кірквуді ми з братом поїхали до великої калюжі - озера Тахо, яке знаходиться на межі Каліфорнії та Невади, на висоті 1900 метрів та має площу поверхні якихось 496 квадратних кілометрів. Можете глянути на гуглокарті на ту калюжу.

Їхати якихось 100 миль на схід по 50-у або 80-му хайвею. Ми вибрали другий, бо першим їздили в Кірквуд.